Дмитро Крохмалюк: «Моя мрія - отримати виклик в збірну України»

 

Три роки тому 18-річний Дмитро Крохмалюк вперше познайомився з пляжним футболом, а зараз - це вже четвертий сезон для нього на піску. Нещодавно Дмитро повернувся з Кубку європейських чемпіонів у Назаре і в своєму інтерв'ю розповів про те, як познайомився з пляжним футболом, про свою команду «Артур Мьюзік», про враження в Португалії, свої завдання і мрії на майбутнє:

 

- Дмитро, розкажи, як ти в футбол потрапив, як подружився з м'ячем.

- Як і всі хлопчаки у дворі грав в футбол, сподобалося. Батьки віддали мене у звичайну футбольну школу. Без особливих перспектив, просто це було для дитини заняття.

А потім коли підріс я потрапив у футбольну школу «Арсенал», ще той потужний «Арсенал», коли Кучук там був. Я закінчив ДЮСШ і підписав контракт на копійчану зарплату. А далі, як у багатьох, низка травм, одна за одною, одна за одною. І я вирішив, якщо вже у мене не виходить через травми, мені важливіше зберегти фізичну здатність пересуватися, ніж будувати якісь примарні цілі. Тим більше, що тоді у великому футболі вже почався великий провал і клуби почали закриватися один за одним.

І потім я дуже випадково потрапив в «Артур Мьюзік» коли вони у Бізнес-лізі грали, президент клубу Іван Слободянюк сказав мені: «Ну, підходь, подивимося на тебе». І я у першому колі не грав, адже мені ще 18 років не виповнилося. А коли виповнилося, то вже зміг з другого кола грати.

Коли ж зимовий сезон закінчився, я залишився з командою і перейшов на пляжний футбол. Тоді першим тренером у нас був Олексій Зубенко, і я спочатку дивився, нічого не розумів, що відбувається, куди бігти. Але зацікавився, бо дуже сподобався цей вид спорту. Тому я до сих пір тут - це четвертий сезон у мене, я як раз в 18 років в пляжний футбол і прийшов.

- Де тобі комфортніше всього - великий футбол, в залі, в пляжному?

- У залі мені не комфортно. Напевно, тому що я високий, незграбний (сміється - прим.), і там мені себе важко знайти. У великому, я звичайно, як риба в воді, адже я ним займався з дитинства. Але, я вже перебудувався. І все місяці, скільки ми грали в Бізнес-лізі взимку, я просто молився на пляжний сезон і чекав, коли ж ми будемо на піску грати. Тому що отримую задоволення від гри і від тренувань.

- Як ти відчуваєш по собі, твій рівень в пляжному футболі підвищується?

- Безумовно, хочеться вірити, що рівень мій підвищується від тренування до тренування. Але, напевно, це краще зі сторони видно - тренеру, партнерам. Я помітив по собі, що стало більше розуміння самої гри. Якщо я починав з недолугої біганини по майданчику, поки не «помру», то зараз я вже розумію, коли потрібно бігти, а коли ні. Ума футбольного додалося.

- Хоча в минулому сезоні ти не їздив з командою на Євро Віннерс Кап, як міг би оцінити 2017 рік?

- Це був відмінний сезон, мені здається. Його можна максимально занести в актив. Тому що команда була боєздатною, і ми були однією сім'єю. Хоча скажу так, що «Артур Мьюзік» в принципі одна велика родина. Різні футболісти йдуть, інші приходять - але залишається кістяк, навколо якого будується команда. І в минулому році це було дуже круто, згадуєш і аж мурашки по шкірі. Багато ігор, багато турнірів, багато емоцій. І розвиток йде і особистий, і футбольний. Ну, і звичайно ж, все люблять перемагати. І Суперкубок України був просто фантастичний, що не гра, то бій, дуже здорово! Потім Кубок європейських чемпіонів - я всі матчі дивився по інтернету. Ми до речі тоді були на зборах з молодіжної збірної України, і разом з хлопцями всі ігри дивилися наших команд. Аж до тремтіння доходило. Безумовно, не такі почуття, коли ти дивишся з лави запасних і у мене вже є з чим порівнювати. Так, нашим не пощастило в фіналі, але я вважаю, що це величезне досягнення і для «Артур Мьюзік», і для пляжного футболу України. І я пишаюся цим.

- Ти в минулому сезоні був визнаний автором найкращого голу 12 туру Чемпіонату Києва і боровся з Олегом Будзько за «Кращий гол сезону». Наскільки важко забивати такі складні голи ударом через себе?

- Я скажу чесно, мені навіть зручніше бити через себе, ніж знаходити м'яч у піску. Тому що і пісок відбирає м'яч, і суперник відбирає його, і звичайно дуже важко з ним впоратися внизу. Інша справа - коли підкидаєш собі м'яч або партнер навішує. А плюс за новими правилами до гравця не можна торкатися, коли він виконує бісіклету і ти спокійненько можеш подивитися, куди можна вдарити. Дай Бог, щоб вийшов удар і залетіло. І такі голи надають видовищності і притягують уболівальників на трибуни. І ми бачимо, що з кожним роком в Києві на трибунах все більше і більше глядачів, не тільки на фінальних матчах, а й у вихідні звичайні. І такі голи, як вишенька на торті.

- Ти ще десь навчаєшся, я знаю...

- Так, закінчую 4 курс Національного авіаційного Університету, і до речі у мене наступного тижня захист диплома. Я навіть можу сказати спеціальність, але, напевно, це не так цікаво.

- Питання в іншому - чи бачиш ти себе професійним футболістом або це хобі твоє, гарне проведення часу?

- Я все-таки рівняюся на старших, у нас в команді достатньо досвідчені гравці і мало хто з них бачать футбол як основний вид діяльності. Так, честь і хвала Віталію Сидоренку - не зустрічав людей, які б так горіли пляжним футболом і переживали за свою команду, за збірну. Він присвячує футболу весь час, але таких як Сидоренко, як Зборовський одиниці. Для мене все ж ця гра для душі, як хобі.

- Ти в минулому сезоні був у молодіжній збірній України, наскільки цінний цей досвід?

- Безумовно, це важливий досвід. І це шанс, це мрія - я не побоюся цього слова. Так, це не Національна команда, але молодіжка - це сходинка. Це додає впевненості в собі, і хлопці ростуть як колектив. І щоб зміна поколінь у збірній України не була болючою, молодіжна команда ідеально готує кадри.

І зараз ми бачимо, як додають хлопці - Олег Щитнік дуже хороший футболіст, Євген Петренко, вони з «Вибору» обидва. У минулому році Женя явно слабкіше був, а ось в травні він грав на Суперкубку України. Я подивився, як він пилить, мені аж завидно стало, як він по піску носиться. Багацький теж відмінний захисник, вигризає в обороні. Всі ростуть потихеньку, безумовно.

Плюс міжнародний досвід, той же турнір молодіжних збірних в Шиофоку був. Мені чомусь не викликали у збірну і я був дуже розчарований.

- Тим не менш, у тебе міжнародний досвід був уже в цьому сезоні, адже ти брав участь в Кубку європейських чемпіонів у складі «Артур Мьюзік»!

- Я приїхав з величезною кількістю емоцій. Я вдома розповідав батькам і друзям дня три-чотири. Просто без умолку говорив, тому що був у такому захваті від поїздки! Хочу сказати, що там був дуже високий рівень організації. Все було розписано похвилинно, звичайно без косяків не обходилося, але все було компетентно.

Плюс атмосфера на турнірі - ігри на березі океану, люди знають про турнір, люди ходять на матчі, класний настрій у всіх. Пісочок цікавий там, довелося трошки звикати...

- В чому різниця?

- У нас пісок на борошно схожий, м'який такий. А там океанічний пісок, піщинки великі, трохи складніше грати. Це думка не професіонала - що відчув, то і говорю.

- Купався в океані?

- Так, два рази. Перший раз зайшов, вода прохолодна, аж закашляв увечорі. Навіть подумав: «А чи варто було це того»? Потім пройшло і зрозумів, що варто було! Океан це така міць, неймовірний заряд енергії. І навіть посидіти наодинці на березі - теж дуже класно.

До того ж, перелік майстрів, які приїхали на Кубок європейських чемпіонів, просто фантастичний! Взяти той же «Кристал», з яким ми грали - там же кістяк збірної Бразилії! А «Брага», «Спортинг», «Фалфала»? Які склади зібрали! Дивишся, як бігає по піску Озу і кажеш собі: «А він з цієї планети або з іншої?»

Та й інші були футболісти, які беруть своєю харизмою. Той же Деян Станкович, Маджер, Бельшиор, Льоренц, Отт, бразильці. Ось вони тут, і добре, що вони тут. Вони в собі такі впевнені ходять, а ти заряджаєшся від їх енергетики.

- Ти навіть гол провів на турнірі!

- Так, це фантастика! Віталій Сидоренко якщо б'є по воротах, м'яч може прямо летіти, а може трохи «зрізатися». І у нас при його ударах один гравець в створі стояв, а інший праворуч. І в першому випадку в грі з «Катанією», я стояв праворуч і мені вийшло пас віддати на Дмитра Медвідя, а він забив м'яч. І в другому випадку Сидоренко пробив, а мені вийшло на випередження зіграти і підправити м'яч у ворота.

- Чим ще запам'ятався Євро Віннерс Кап?

- Скажу про вболівальників. Ми там зустріли кількох уболівальників, які спеціально приїхали нас підтримати. Вони і з України були, і не тільки. І це було дуже приємно, що за тебе вболівають. І це дуже важливо для нас. Взяти того ж Стаса Якубовського, неймовірного вболівальника, який їздить по всій Європі і підтримує збірну України. Дай Бог йому здоров'я і сил, щоб і далі їздив, і підтримував. Та й іншим вболівальникам ми також були вдячні, адже футболісти заряджаються цією підтримкою і, почуттям, що прапор твоєї країни майорить на стадіоні. І це дуже круто насправді.

- Чи міг «Артур Мьюзік» зачепитися за плей-офф Кубка європейських чемпіонів?

- За тих обставин, що там були? Міг, абсолютно. Тому що у нас був бойовий склад - Ігор Борсук, легенда українського пляжного футболу, Олександр Корнійчук, Дмитро Медвідь, це люди, які не потребують представлення. Костянтин Макєєв, Іван Глуцький, Віталій Сидоренко, це вже шість збірників Національної команди України з пляжного футболу. Плюс інші сильні хлопці і легіонери.

- Що скажеш про дивний регламент Кубку Назаре?

- Ну, скаржитися на долю не доводиться, але все ж таки на другому груповому етапі нам попалися «Віареджіо», «Крісталл», «Катанія»! Це найсильніші команди турніру. Плюс як завжди гостра тема суддівства, коли арбітр не свистить найчистіший фол на Костянтині Макєєві, а потім італієць Горі просто піднімає м'яч, навколо взагалі нікого немає, він падає і призначають пенальті. Ми потім всі разом повтор дивилися і просто сміялися - як можна таке свистіти? Прикро звичайно, такий високий рівень, а питання по суддівству все одно є.

А з «Кристалом» у нас взагалі проблеми були у воротарській лінії - у Віталія Сидоренка травма руки була, а у Сергія Тимошенко проблеми з пахом, і хлопцям дуже важко було. Проте, нам нема в чому собі дорікнути - наші гравці віддали всі сили боротьбі і зіграли гідно.

- Твої плани в найближчі сезони командні та особисті?

- Дуже хочеться повторити досягнення минулого сезону, коли ми виграли Суперкубок України і Чемпіонат Києва. Ось, Суперкубок уже вдалося взяти, тепер попереду Київ. Дуже довга дистанція, все будуть помилятися, дасть Бог ми свої очки наберемо і поборемося в плей-офф. Ну і безумовно хочеться реабілітуватися за торішній провал в Чемпіонаті України, тому що ми виступили не на своєму рівні абсолютно. І є над чим працювати. Ось якби ми все вже виграли, було б не так цікаво. Так що є що доводити, і до чого прагнути.

А особисті цілі - удосконалюватися як футболіст і намагатися приносити максимальну користь команді. І хочеться отримати виклик в збірну України, це моя мрія. Але, це мрія, як то кажуть - на Діда Мороза надійся, а сам не зівай. Так що, робота, робота і ще раз робота над собою!
 

Записав Лев Галушко

 

 

 

Наші партнери

Рейтинг збірних FIFA

1 Португалія 3440
2 Росія 3204
3 Бразилія 3158
4 Італія 2203
5 Іран 17855
... ...... ...
14 Україна 1107

Календар 2017

Euro Winners Cup (Португалія)
26.05 - 04.06.2017

Євроліга (відбірні етапи)
07.07 - 09.07.2017 (Санхенхо, Іспанія)
25.08 - 27.08.2017 (Варнемюнде, Німеччина)

Євроліга (Суперфінал)
31.08 - 03.09.2017 (Італія)

НАШІ КОНТАКТИ

Київ, пров.Лабораторний, 7-А.
"Будинок Футболу", каб.204